АННА: "В нашій теперішній музиці, ми один на один з публікою."
Підходить до завершення «Срібний тур» гурту АННА в підтримку їхньої другої студійної платівки «Срібна Змія». У рідному Львові рокери запрезентують альбом в рамках фестивалю Old Friends Fest, що відбудеться вже післязавтра. Про тур і нову платівку я поспілкувався з вокалістом і барабанщиком АННИ – Віктором Новосьоловим і Вадимом Басюком.
Хлопці, привіт! Два тижні тому ви відіграли передостанній концерт «Срібного Туру» в Івано-Франківську. Попереду завершальний акорд вже у рідному місті. Розкажіть, як проходив цей тур?
Віктор: Чесно кажучи, цей тур найважчий з усіх чотирьох, що в нас були. Не знаю чому, може ми постарішали, стали снобами, можливо тому, що зима тощо.
Короче кажучи, він дууууууууже важкий!
А в чому це проявляється?
Віктор: В усіляких дрібницях. Коли ти їдеш і тобі незручно їхати. Їдеш в плацкарті там…було таке навіть, що ми їхали в маршрутці з бабками з картоплею.
Вадік: З бабками якраз їхали з Кіровограду в Жмеринку, бо не було прямих поїздів.
Віктор: Та й взагалі – багато усіляких дрібниць: зустрічі з організаторами, поселення, саундчеки, годування. Дуже багато організаційних мінусів було. Тобто, нічого в нас в країні не змінюється. Як було років п’ять назад так і лишається. Ні, ну розвивається по-трохи ця інфраструктура, але дуже малими темпами.
Вадік: Сумно, адже нібито в Україні є «рок-двіжуха», але при цьому підготовка цієї всієї двіжухи на дуже стрьомному рівні. Наприклад, ти приїздиш на саундчек і бачиш недостатню кількість гітарних комбіків, або пульт привозять вже під кінець саундчеку. А, якщо ти не будеш напрягати організаторів, то пульта взагалі може не бути.
Назагал, таких ситуацій було достатньо, щоб робити якісь висновки.
Віктор: Можна цілі мемуари писати.
Але все ж таки якісь позитивні момент мали місце?
Віктор: Безумовно!
Вадік: Особливо в плані відвідуваності.
Віктор: Дуже круті концерти були в Київі, Хмельницькому, на Заході…ну не рахуючи Івано-Франківську. Хоча сам Франківський концерт був кльовий, просто дуже холодно було. Він проходив в ангірі, при температурі -14, ну і ми грали о пів на дванадцяту ночі.
Руки не відморозили?
Віктор: Я собі горло посадив.
Вадік: Я повністю зігрівся тільки на другій половині виступу. Треба взяти до уваги, що ми пили коньяк з горла прямо на сцені, інакше було б просто замерзли.
Віктор: Так, це трохи стимулювало нас. Ну і звісно публіка.
А в якому місті відбувся найкращий, на вашу думку концерт?
Вадік: Хмельницький!
Віктор: Вони дуже різні всі. Якщо пригадати концерт в Хмельницькому, то ми зробили для себе висновки, що краще грати в клубах, де як можна менше людей.
Чому?
Віктор: Тому що, в нашій теперішній музиці іде спілкування «очі в очі», на одному рівні з публікою. І на цьому концерті це спілкування вийшло найбільш відвертим. І в цьому був самий жир.
Вадік: Ще такий нюанс, що концерт в Хмільницькому – це був єдиний сольник за весь тур і вся публіка йшла виключно на нас. Тобто, ми розуміли, що будемо грати виключно «для своїх» шанувальників і впевнено знали, що не відчуємо аж ніякого негативу. По-друге, з технічної сторони: прийшли на саундчек, зробили все під себе, відчували себе просто по фірмі. На відміну від великих фестивалів, коли тебе організатор копає в дупу, мол «підключайтесь скоріше!», або коли після попередньої групи лишається підпалений комбік. Ну, це все негативно впливає на настрій перед виступом.
Я так бачу – дуже висока напруга була в цьому турі. Як ви поєднували роботу і музику і тур?
Віктор: Ну, ми не всі зараз працюємо. В нас в групі працює троє людей, інша половина працює так би кажучи «на себе». Дійсно важко поєднувати, ми їздили в основному по вихідних, окрім східної України, яку ми «взяли» за один заїзд.
Вадік: Що було круто, оскільки за один раз все об’їздили і не було потреби накручувати зайві кілометри.
Чим відрізняється західна публіка від східної?
Вадік: В першу чергу скажу відрізняється сприйняттям нашого матеріалу. На заході виходиш на сцену і вже чуєш з залу вигуки назв пісень з нової програми, а схід…складається таке враження що Інтернет він ніби є і водночас його нема. З залу все одно чуєш «Чортищо», «Ніж». Складалося враження, що східна публіка ще не слухала нашу нову платівку! А на концерт прийшли, тому, що для них це була просто рок-тусовка в їхньому місті.
Розкажіть як сприймають ваш новий альбом.
В Інтернеті виникають срачі, а особливо «прошарені» юзери люблять порівнювати «Срібну змію» з новим альбомом Limp Bizkit, відшукують «закоси» під них.
Вадік: В чому порівняння з Limp Bizkit? Якщо з музикою, то це просто пусте. А пісня «Срібна змія» в нас була однією з нових пісень, яку ми зробили для нової програми. І це було достатньо давно. Тоді про новий альбом Limp Bizkit ще ніхто не чув! А міняти через це назву, і кричати там, що ми «перщі» ніхто не збирається. Просто, як вийшло так і є! Повірте, наші музиканти не є такими фанатами Limp Bizkit, щоби робити щось подібне чи косити під них.
Віктор: Запис альбому для будь-якої групи, це просто як бар’єр в розвитку. Ми не дивилися за хвилею, не старалися спеціально когось «вразити», або зробити те, що зараз популярно/модно. Ми просто взяли і зробили новий матеріал так, як нам цього хотілося!
Підходить до завершення тур. Чому ваше рідне місто стало замикаючим в турі?
Віктор: Я вважаю, що це дуже круто, закінчити цей тур в рідному місті. Ми готуємо декілька перфомансів саме на цей концерт, не буду казати яких – сюрприз.
Розкажи детальніше про цей концерт, і взагалі про OLD FRIENDS FEST. Що намічається?
Віктор: Вдруге у Львові буде проходити такий фестиваль, як OLD FRIENDS FEST. Перший раз він відбувся десь два роки назад, в клубі S.Dali. На цей раз я його дещо розширив. Він буде проходити 18 грудня (напередодні дня Св. Миколая) в «Романтику». Буде багато презентацій наших друзів, усіляких альбомів, EP.
Для мене взагалі відкриття нашої львівської сцени це – Uncle BОО. Я сидів в Юри (гітарист гурту АННА – прим.авт.), ми прослухали ваш альбом і я вирішив одразу ж тобі подзвонити, типу «Давай, чувак, треба лабати і єбашити!». Одна група злетіла. Вони злетіли по своїм міркуванням…вони розпалися, групи Side Of Silence вже нема.
Вадік: Зате, в них була вдала варіація піти гарно і відіграти концептуально під назвою «просто Silence»! F
Віктор: Ну, це молода група, я їх помітив на якихось відеозаписах, мені стало цікаво і я їх запросив. Напевно потім їм стало не цікаво, тому вони розпалися. F
Ще на фестивалі будуть наші друзі – група M.O.N.O. Вони запрезентують свій EP.
Я помітив, що вони з вами пів туру об’їздили?
Віктор: Ну не пів туру, але пару міст дійсно об’їздили…допомагаємо хлопцям.
Вадік: Пів туру – Sepultura ;)
Віктор: Далі буде гурт з Рівного – Мій Батько П'є. Їх вже багато хто знає в нас. Sun Eclipse з Вінниці також будуть презентувати свій альбом, мають привезти диски. Ну, Ніагара… Група яку я раз на рік збираю до купи на концерти і великий їм респект, що вони погодилися зібратися і «дати гівна». Сподіваюся що все буде кльово!
ТКН…ну про цю групу багато можна не говорити, вона достатньо популярна серед молоді.
Ну і група АННА. Презентація альбому «Срібна Змія».
О! Ще буде Mystic Shores – молода команда, грають з нами на одній репетиційній точці, ми тут разом репетуємо, живемо… F
От я і вирішив їм допомогти, давши можливість виступити на великій сцені, подивимося як вони впораються.
Взагалі в майбутньому, я планую (десь через рік) взяти собі «під крило» пару груп, зробити такий собі лейбл і рулити! І по-фірмі це все робити, а не так, як піднімають деякі наші лейбли в Україні. Піднімати дійсно якісно і культурно!
Круто! Вже є…?
Віктор: Так вже є начерки, поки що не буду казати «хто це/що це». Просто є хлопці з якими я хочу попрацювати в якості продюсера/менеджера і подивимося що з цього вийде!
Після закінчення туру АННУ чекає велика новорічна відпустка, чи одразу будете працювати над новим матеріалом?
Віктор: Ми сказали нашому директору, що хочемо відпочити…не те щоби відпочити взагалі – тільки в плані концертів. В нас на наступний рік є дуже багато планів і цілей, ми хочемо засісти за новий матеріал, зробити два кліпи на пісні з альбому. Точно буде кліп на пісню «Ера нігілізму»! Другу пісню ще обираємо. І робити робити робити новий матеріал на нашій новій репетиційній базі, яку ми нещодавно створили.
Ну і наступний рік буде плодовитим не тільки новим матеріалом, ми будемо аналізувати себе і думати як нам рухатися далі.
Як змінилася АННА за ці роки внутрішньо?
Віктор: Як і кожен організм…група це ж як людина. Для мене розвиток групи, це як виховання дитини: вчиш її бігати, стрибати, говорити, рахувати…організм має розвиватися!
Вадік: Приєднуюся до цих слів. Взагалі, ми особисто змінилися як люди, тому що подорослішали і в кожного з нас в житті багато змінилося, «прохавалося гівна з йогуртами». Ну і якщо ми далі будемо рухатися в тому ж темпі, яким розвивається АННА, то все буде добре!
Наскільки глибоко вплинула АННА на внутрішній світ кожного з вас? Що група дала кожному з вас?
Віктор: Для мене на даний момент, АННА це єдине з чим я можу прокинутися і заснути. Не дивлячись на мій вік, вже не вісімнадцятирічний, я не ставлю собі ще якихось пріоритетів. Звісно, в мене звісно є якісь цілі, принципи. Але група для мене лишається на першому місці.
Та що казати! З цією групою вже пов’язано багато моїх цілей і проектів – та сама Руйнація, яку я створив. По суті 30 % цього фестивалю, це є група АННА. Не було б групи – не було б цього фестивалю. Грубо кажучи, ця група мене виховала не тільки як вокаліста, а ще й як організатора.
Вадік: Я скажу, якби не група, то я б займався якоюсь би побутовою роботою, грузив би ящики, чи сидів би в офісі.
Віктор: Був би папою.
Вадік: Ну, був би папою, там сім’я, діти, телевізор з пивом.
Чесно кажучи, я не в захваті від такого життя і дуже задоволений що все так склалося. Я знаю що з цими музикантами я зможу працювати завжди.
Ну і на завершення побажання вашим слухачам, фанатам і читачам.
Віктор: Дуже хотілося б що б в новому році у Львові з’явилося мінімум груп 10 достойних, за які було б не соромно, які б круто давали жару!
І будьте уважні до самих себе, поважайте себе, не лінуйтесь. Ми живимо в новій ері – ері нігілізму і ліні . Молодь сидить дома, в Інтернеті, «В контакте», люди стали малорухливими…
Треба з цим боротися!
І поважайте своїх батьків, близьких, і взагалі одне одного. Цінуйте дружбу, не мерзніть, багато не пийте, не хапайте і…
Вадік: …і не дивіться фільми в 3D.
Фото: garmoniart, Татьяна Мацюк.
Спілкувався: Євгеній punker